Решение суда 151 ст

60.Обеспечение иска.

Подача физическим лицом в суд искового заявления направлена, прежде всего, на защиту его нарушенных, непризнанных или оспариваемых прав, свобод и интересов. Однако подача, а в дальнейшем рассмотрение его заявления и вынесение соответствующего решения — половина пути к восстановлению нарушенных, непризнанных или оспариваемых прав.

Одним из оснований для обеспечения выполнения решения суда в будущем может послужить заявление об обеспечении исковых требований, поданное истцом на любой стадии рассмотрения дела, после открытия производства по делу (кроме случая, предусмот­ренного частью 4 статьи 151 Гражданского процессуального кодекса Украины (ГПК Украины).

Обеспечение иска — это деятельность судьи или суда по применению предусмот­ренных законом мер, гарантирующих реальное исполнение будущего решения по делу, в том случае, если иск будет удовлетворен. Меры по обеспечению иска принимаются судом или судьей по заявлению и ходатайству лиц, участвующих в деле (статья 152 ГПК Украины). Каких-либо специальных требований, кроме письменной формы, к изложению такой просьбы закон не предусматривает. Основанием для обеспечения иска является обоснованное предположение заявителя о том, что неприменение средств обес­печения может значительно затруднить или сделать невозможным выполнение решения суда в будущем в соответствии с частью 3 статьи 151 ГПК Украины.

обеспечение иска — это совокупность процессуальных действий, которые гарантируют исполнение решения суда в случае удовлетворения исковых требований, а также предоставляет судам некоторые разъяснения. Так, единственным основанием для обеспечения иска является соответствующее ходатайство в форме мотивированного заявления заинтересованных лиц, которые принимают участие в деле. Обеспечение иска допускается на любой стадии рассмотрения дела после открытия производства, в том числе и на стадии апелляционного производства, если заявление об этом поступило в суд апелляционной инстанции или этот вопрос не был решен судом первой инстанции.

Конституція України — Розділ XII

КОНСТИТУЦІЙНИЙ СУД УКРАЇНИ

Стаття 147. Конституційний Суд України вирішує питання про відповідність Конституції України законів України та у передбачених цією Конституцією випадках інших актів, здійснює офіційне тлумачення Конституції України, а також інші повноваження відповідно до цієї Конституції.

Діяльність Конституційного Суду України ґрунтується на принципах верховенства права, незалежності, колегіальності, гласності, обґрунтованості та обов’язковості ухвалених ним рішень і висновків.

Стаття 148. До складу Конституційного Суду України входять вісімнадцять суддів Конституційного Суду України.

Президент України, Верховна Рада України та з’їзд суддів України призначають по шість суддів Конституційного Суду України.

Відбір кандидатур на посаду судді Конституційного Суду України здійснюється на конкурсних засадах у визначеному законом порядку.

Суддею Конституційного Суду України може бути громадянин України, який володіє державною мовою, на день призначення досяг сорока років, має вищу юридичну освіту і стаж професійної діяльності у сфері права щонайменше п’ятнадцять років, високі моральні якості та є правником із визнаним рівнем компетентності.

Суддя Конституційного Суду України не може належати до політичних партій, профспілок, брати участь у будь-якій політичній діяльності, мати представницький мандат, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу, крім наукової, викладацької чи творчої.

Суддя Конституційного Суду України призначається на дев’ять років без права бути призначеним повторно.

Суддя Конституційного Суду України набуває повноважень з дня складення ним присяги на спеціальному пленарному засіданні Суду.

Конституційний Суд України на спеціальному пленарному засіданні Суду обирає зі свого складу Голову шляхом таємного голосування лише на один трирічний строк.

Стаття 148 1 . Держава забезпечує фінансування та належні умови для діяльності Конституційного Суду України. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на діяльність Суду з урахуванням пропозицій його Голови.

Розмір винагороди судді Конституційного Суду України встановлюється законом про Конституційний Суд України.

Стаття 149. Незалежність і недоторканність судді Конституційного Суду України гарантуються Конституцією і законами України.

Вплив на суддю Конституційного Суду України у будь-який спосіб забороняється.

Без згоди Конституційного Суду України суддю Конституційного Суду України не може бути затримано або утримувано під вартою чи арештом до винесення обвинувального вироку судом, за винятком затримання судді під час або відразу ж після вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину.

Суддю Конституційного Суду України не може бути притягнуто до відповідальності за голосування у зв’язку з ухваленням Судом рішень та надання ним висновків, за винятком вчинення злочину або дисциплінарного проступку.

Держава забезпечує особисту безпеку судді Конституційного Суду України та членів його сім’ї.

Стаття 149 1 . Повноваження судді Конституційного Суду України припиняються у разі:

1) закінчення строку його повноважень;

2) досягнення ним сімдесяти років;

3) припинення громадянства України або набуття ним громадянства іншої держави;

4) набрання законної сили рішенням суду про визнання його безвісно відсутнім або оголошення померлим, визнання недієздатним або обмежено дієздатним;

5) набрання законної сили обвинувальним вироком щодо нього за вчинення ним злочину;

6) смерті судді Конституційного Суду України.

Підставами для звільнення судді Конституційного Суду України з посади є:

1) неспроможність виконувати свої повноваження за станом здоров’я;

2) порушення ним вимог щодо несумісності;

3) вчинення ним істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування своїми обов’язками, що є несумісним зі статусом судді Суду або виявило його невідповідність займаній посаді;

4) подання ним заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням.

Рішення про звільнення з посади судді Конституційного Суду України Суд ухвалює щонайменше двома третинами від його конституційного складу.

Стаття 150. До повноважень Конституційного Суду України належить:

1) вирішення питань про відповідність Конституції України (конституційність):

законів та інших правових актів Верховної Ради України;

актів Президента України;

актів Кабінету Міністрів України;

правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим;

Абзац шостий пункту 1 частини першої статті 150 виключено

2) офіційне тлумачення Конституції України;

3) здійснення інших повноважень, передбачених Конституцією України.

Питання, передбачені пунктами 1, 2 частини першої цієї статті, розглядаються за конституційними поданнями: Президента України; щонайменше сорока п’яти народних депутатів України; Верховного Суду; Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини; Верховної Ради Автономної Республіки Крим.

Стаття 151. Конституційний Суд України за зверненням Президента України, або щонайменше сорока п’яти народних депутатів України, або Кабінету Міністрів України надає висновки про відповідність Конституції України чинних міжнародних договорів України або тих міжнародних договорів, що вносяться до Верховної Ради України для надання згоди на їх обов’язковість.

Конституційний Суд України за зверненням Президента України або щонайменше сорока п’яти народних депутатів України надає висновки про відповідність Конституції України (конституційність) питань, які пропонуються для винесення на всеукраїнський референдум за народною ініціативою.

За зверненням Верховної Ради України Конституційний Суд України надає висновок щодо додержання конституційної процедури розслідування і розгляду справи про усунення Президента України з поста в порядку імпічменту.

Стаття 151 1 . Конституційний Суд України вирішує питання про відповідність Конституції України (конституційність) закону України за конституційною скаргою особи, яка вважає, що застосований в остаточному судовому рішенні в її справі закон України суперечить Конституції України. Конституційна скарга може бути подана в разі, якщо всі інші національні засоби юридичного захисту вичерпано.

Стаття 151 2 . Рішення та висновки, ухвалені Конституційним Судом України, є обов’язковими, остаточними і не можуть бути оскаржені.

Стаття 152. Закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.

Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Матеріальна чи моральна шкода, завдана фізичним або юридичним особам актами і діями, що визнані неконституційними, відшкодовується державою у встановленому законом порядку.

Стаття 153. Порядок організації та діяльності Конституційного Суду України, статус суддів Суду, підстави і порядок звернення до Суду, процедура розгляду ним справ і виконання рішень Суду визначаються Конституцією України та законом.

Решение суда 151 ст

ВЕРХОВНЫЙ СУД РОССИЙСКОЙ ФЕДЕРАЦИИ

от 14 апреля 2003 года N ГКПИ03-151

Верховный Суд Российской Федерации в составе: председательствующего — судьи Верховного Суда РФ Романенкова Н.С., при секретаре Савченко Д.В., с участием прокурора Гончаровой Н.Ю. и адвоката Мраморнова В.А., рассмотрел в открытом судебном заседании гражданское дело по заявлению ОАО «Калининградвтормет» о признании недействительным абзаца 3 подпункта «б» пункта 20 Правил обращения с ломом и отходами черных металлов и их отчуждения, утвержденных постановлением Правительства РФ от 11 мая 2001 года N 369, в части слов: «нотариально заверенные»,

Открытое акционерное общество «Калининградвтормет» обратилось в Верховный Суд Российской Федерации с заявлением о признании недействительным абз.3 п.п.»б» п.20 Правил обращения с ломом и отходами черных металлов и их отчуждения, утвержденных постановлением Правительства РФ от 11 мая 2001 года N 369, в части слов: «нотариально заверенные».

Как указывает заявитель, оспариваемые положения нормативного правового акта противоречат действующему федеральному законодательству. Требование «Правил» об обязательном нотариальном удостоверении верности копий приемосдаточных актов при транспортировке лома и отходов черных металлов нарушает права юридического лица и возлагает на ОАО «Калининградвтормет» обязанности по несению дополнительных расходов, не предусмотренных законом.

В суде представители ОАО «Калининградвтормет» адвокат Мраморнов В.А. и Сивалова Ж.И. поддержали заявленные требования и просили суд признать недействительными оспариваемые положения нормативного правового акта со дня их издания.

Представитель заинтересованного лица Правительства РФ о времени и месте судебного заседания извещен, в суд не явился.

Из представленного письменного отзыва следует, что заинтересованное лицо не возражает против удовлетворения заявления ОАО «Калининградвтормет».

Выслушав объяснения представителей ОАО «Калининградвтормет» адвоката Мраморнова В.А., Сиваловой Ж.И., исследовав материалы дела, заслушав заключение прокурора Генеральной прокуратуры РФ Гончаровой Н.Ю., полагавшей, что заявление подлежит удовлетворению и судебные прения, Верховный Суд Российской Федерации находит заявленные требования подлежащими удовлетворению.

Согласно ст.13 ГК РФ в случаях, предусмотренных законом, нормативный акт, не соответствующий закону или иным правовым актам и нарушающий гражданские права и охраняемые законом интересы гражданина или юридического лица, может быть признан судом недействительным.

Федеральный конституционный закон «О Правительстве Российской Федерации» предусматривает возможность обжалования в суд актов Правительства Российской Федерации.

Абзацем 3 подпункта «б» пункта 20 Правил предусмотрено, что при перевозке юридическими лицами и индивидуальными предпринимателями лома и отходов черных металлов, прием которых осуществлен в соответствии с настоящими Правилами, либо лома и отходов черных металлов, переработанных и подготовленных для использования, либо лома и отходов черных металлов, образовавшихся у юридических лиц и индивидуальных предпринимателей в процессе производства и потребления, грузоотправитель должен обеспечить водителя транспортного средства или лицо, сопровождающее груз, транспортной накладной и нотариально заверенными копиями документов, подтверждающих право собственности на транспортируемые лом и отходы черных металлов.

Из объяснений представителей ОАО «Калининградвтормет» адвоката Мраморнова В.А. и Сиваловой Ж.И. следует, что в результате издания оспариваемого нормативного правового акта их организация несет дополнительные расходы, т.к. Правила требуют обязательного нотариального удостоверения верности копий приемосдаточных актов при транспортировке лома и отходов черных металлов, хотя Федеральный закон «Об отходах производства и потребления» не требует нотариальной формы договора при обращении с ломом и отходами черных металлов.

Федеральный закон «Об отходах производства и потребления» определяет правовые основы обращения с отходами производства и потребления, а также вовлечения таких отходов в хозяйственный оборот в качестве дополнительных источников сырья.

Обращение с отходами представляет собой деятельность, в процессе которой образуются отходы, а также деятельность по сбору, использованию, обезвреживанию, транспортированию, размещению отходов.

В силу статьи 4 Федерального закона «Об отходах производства и потребления» право собственности на отходы принадлежит собственнику сырья, материалов, полуфабрикатов, иных изделий или продуктов, а также товаров (продукции), в результате использования которых эти отходы образовались.

Право собственности на отходы, которое имеет собственник, другим лицом может быть приобретено на основании договора купли-продажи, мены, дарения или иной сделки об отчуждении отходов.

Гражданский кодекс РФ в статье 161 устанавливает, что сделки юридических лиц между собой и с гражданами должны совершаться в простой письменной форме, за исключением сделок, требующих нотариального удостоверения.

Гражданский кодекс РФ и Федеральный закон «Об отходах производства и потребления» не требуют обязательного нотариального удостоверения сделок при обращении с ломом и отходами черных металлов и их отчуждению.

Законодатель в статье 13 Федерального закона «Об отходах производства и потребления» установил требования к обращению с ломом и отходами цветных и (или черных металлов) и их отчуждению.

Применительно к деятельности юридических лиц и индивидуальных предпринимателей, осуществляющих обращение с ломом и отходами черных металлов, Правительство Российской Федерации устанавливает Правила обращения с ломом и отходами черных металлов и их отчуждения.

Предусмотренное в абзаце 3 п.п.»б» п.20 Правил требование о нотариальном заверении копии документа ограничивает права юридического лица.

Нотариат в Российской Федерации призван обеспечивать защиту прав и законных интересов граждан и юридических лиц путем совершения нотариусами предусмотренных законодательными актами нотариальных действий от имени Российской Федерации. К таким действиям относится и свидетельствование верности копий документов.

Так, согласно статье 78 Основ законодательства Российской Федерации о нотариате верность копии с копии документа свидетельствуется нотариусом при условии, если верность копии засвидетельствована в нотариальном порядке или копия документа выдана юридическим лицом, от которого исходит подлинный документ. В последнем случае копия документа должна быть изготовлена на бланке данного юридического лица, скреплена печатью и иметь отметку о том, что подлинный документ находится у юридического лица.

Из содержания данной нормы следует, что юридическое лицо вправе свидетельствовать копии документа, исходящего от него.

В силу пункта 2 статьи 49 Гражданского кодекса РФ юридическое лицо может быть ограничено в правах лишь в случае и в порядке, предусмотренных законом.

Правила обращения с ломом и отходами черных металлов и их отчуждения изданы Правительством РФ в пределах его компетенции, определенной федеральным законом, опубликованы в установленном порядке, при таких обстоятельствах суд считает, что оспариваемые положения правового акта подлежат признанию не действующими со дня вступления решения суда в законную силу.

На основании изложенного и руководствуясь ст.ст.194, 195, 198, 253 ГПК РФ, Верховный Суд Российской Федерации

Заявление ОАО «Калининградвтормет» удовлетворить; признать недействующим абзац 3 подпункта «б» пункта 20 Правил обращения с ломом и отходами черных металлов и их отчуждения, утвержденных постановлением Правительства РФ от 11 мая 2001 года N 369, в части слов: «нотариально заверенные» со дня вступления решения суда в законную силу.

Решение может быть обжаловано, а прокурором, участвующим в деле, — принесено кассационное представление в Кассационную коллегию Верховного Суда РФ в течение 10 дней после вынесения судом решения в окончательной форме.

Решение суда 151 ст

Кассационный хозяйственный суд 20 июня отказал в удовлетворении жалоб и.о.начальника филиала «Центра управления промышленностью» «Укрзализныци» Владимира Харлана и ООО «Корпорация КРТ» в деле НАБУ о признании недействительным договора поставки креплений для «Укрзализныци» за 152 млн грн.

Речь идет о договоре от 10 ноября 2015 года, который заключен без проведения тендерных процедур между ГП «Управление промышленных предприятий Государственной администрации железнодорожного транспорта Украины» (далее «УПП УЗ») и ПАО «Коростенский ЗБШ» на поставку креплений к шпалам за 151,73 млн грн.

1 декабря к преамбуле договора внесли изменения, изложив ее таким образом, что покупателем по договору стала «Украинская железная дорога» в лице и.о. начальника Филиала «Центра управления промышленностью» Владимира Харлана, в соответствии с этим была изменена информация в части реквизитов покупателя. Также дополнили договор спецификацией на сумму 10,68 млн грн.

Из материала дела известно, что сам «Коростенский ЗБШ» закупил крепления у частных предприятий – «Корпорации «КРТ»«, «Металлургического комбината «Азовсталь»«, «Енакиевского металлургического завода», «Днепропетровского стрелочного завода», «Дружковского завода металлических изделий», «Северсталь-метизном». Однако, те поставляли продукцию не «Коростенскому ЗБШ», а сразу конечному потребителю – путевыми станциям железной дороги. Впоследствии судебно-экономическая экспертиза установит, что разница между ценами закупки по спорному договору поставки и средними рыночными ценами на закупленные крепление составила 26,71 млн грн.

Решение ВХСУ об отклонении кассационных жалоб Владимира Харлана и Корпорации «КРТ» завершило второй судебный круг рассмотрения дела, с которым НАБУ пришло в суд в январе 2017 года.

Детективы судились с сайтами «УПП УЗ», «Укрзализныци» и «Коростенского ЗБШ» о признании спорного договора недействительным, настаивая, что его заключение без проведения тендера противоречит интересам государства, а подписание дополнительного соглашения к договору состоялось с превышением полномочий.

В основе защиты ответчиков лежали тезисы о том, что в связи с вступлением в силу нового Хозяйственного процессуального кодекса Украины НАБУ утратило право подавать в суд иски о признании сделок недействительными, а также, что «УПП УЗ» заключило спорный договор в ходе собственной коммерческой деятельности, а следовательно, имело право не следовать тендерной процедуре.

Детективы со своей стороны объясняли, что «УПП УЗ» основано на государственной собственности и при покупке товаров для железной дороги является «заказчиком», ведь в этом случае не руководствуется мотивом прибыльности.

При первом рассмотрении дела в 2017 году суды первой и второй инстанций пришли к выводу, что «УПП УЗ» на момент заключения спорного договора не был «заказчиком» в понимании закона «Об осуществлении государственных закупок», поэтому оснований для признания сделки недействительной нет.

«Согласно со своим Уставом «УПП УЗ» было государственным коммерческим предприятием, целью которого является деятельность по удовлетворению потребностей железных дорог и предприятий железнодорожного транспорта, которая является хозяйственной коммерческой деятельностью предприятия для получения на этой основе прибыли», – суммировали суды.

В августе 2017 года дело рассмотрел суд кассационной инстанции, отметив, что предыдущие суды не исследовали обстоятельств, при которых заключался договор, его цель, предмет и условия.

«Указывая, что НАБУ не доказало осуществление закупок по спорному договору именно за счет государственных средств, судами не установлено, за счет каких средств осуществлялась закупка по спорному договору и не исследованы все вопросы их размера», – констатировал суд и отправил дело на новое рассмотрение.

В ходе второго судебного круга, суд первой инстанции принял решение в пользу НАБУ и САП. «УПП УЗ», «КРТ», «Коростенский ЗБШ» и Владимир Харлан подали апелляционные жалобы,отклоненные судом.

В «УПП УЗ» настаивали, что финансирование договора осуществлялось за счет собственных средств предприятия, однако, не смогли это подтвердить. Зато, детективы установили, что в 2015 году деятельность железных дорог, в том числе «УПП УЗ», была убыточной, и «УПП УЗ» покрыло приобретение за счет средств Государственной администрации железнодорожного транспорта. Основанием для их перечисления было решение совета «Укрзализныци».

Кассационный хозяйственный суд постановил отклонить жалобу Харлана и «Корпорации КРТ», оставив без изменений решение судов первой и второй инстанции.

Напомним, в связи с заключением спорного договора поставки НАБУ осуществляет досудебное расследование в уголовном производстве №52016000000000089 с предварительной правовой квалификацией по 5 ст. 191 УКУ (присвоение, растрата или завладение имущества в особо крупных размерах путем злоупотребления служебным положением).

Повноваження Конституційного Суду України

Конституційний Суд України вирішує питання про відповідність Конституції України законів України та у передбачених цією Конституцією випадках інших актів, здійснює офіційне тлумачення Конституції України, а також інші повноваження відповідно до цієї Конституції.

Діяльність Конституційного Суду України ґрунтується на принципах верховенства права, незалежності, колегіальності, гласності, обґрунтованості та обов’язковості ухвалених ним рішень i висновків.

Стаття 147 Конституції України.

До повноважень Конституційного Суду України належить:

1) вирішення питань про відповідність Конституції України (конституційність):

законів та інших правових актів Верховної Ради України;

актів Президента України;

актів Кабінету Міністрів України;

правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим;

2) офіційне тлумачення Конституції України;

3) здійснення інших повноважень, передбачених Конституцією України.

Питання, передбачені пунктами 1, 2 частини першої цієї статті, розглядаються за конституційними поданнями: Президента України; щонайменше сорока п’яти народних депутатів України; Верховного Суду; Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини; Верховної Ради Автономної Республіки Крим.

Стаття 150 Конституції України.

Конституційний Суд України за зверненням Президента України, або щонайменше сорока п’яти народних депутатів України, або Кабінету Міністрів України надає висновки про відповідність Конституції України чинних міжнародних договорів України або тих міжнародних договорів, що вносяться до Верховної Ради України для надання згоди на їх обов’язковість.

Конституційний Суд України за зверненням Президента України або щонайменше сорока п’яти народних депутатів України надає висновки про відповідність Конституції України (конституційність) питань, які пропонуються для винесення на всеукраїнський референдум за народною ініціативою.

За зверненням Верховної Ради України Конституційний Суд України надає висновок щодо додержання конституційної процедури розслідування і розгляду справи про усунення Президента України з поста в порядку імпічменту.

Стаття 151 Конституції України.

Конституційний Суд України вирішує питання про відповідність Конституції України (конституційність) закону України за конституційною скаргою особи, яка вважає, що застосований в остаточному судовому рішенні в її справі закон України суперечить Конституції України. Конституційна скарга може бути подана в разі, якщо всі інші національні засоби юридичного захисту вичерпано.

Стаття 151 1 Конституції України.

До повноважень Суду належить:

1) вирішення питань про відповідність Конституції України (конституційність) законів України та інших правових актів Верховної Ради України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим;

2) офіційне тлумачення Конституції України;

3) надання за зверненням Президента України або щонайменше сорока п’яти народних депутатів України, або Кабінету Міністрів України висновків про відповідність Конституції України чинних міжнародних договорів України або тих міжнародних договорів, що вносяться до Верховної Ради України для надання згоди на їх обов’язковість;

4) надання за зверненням Президента України або щонайменше сорока п’яти народних депутатів України висновків про відповідність Конституції України (конституційність) питань, які пропонуються для винесення на всеукраїнський референдум за народною ініціативою;

5) надання за зверненням Верховної Ради України висновку щодо додержання конституційної процедури розслідування і розгляду справи про усунення Президента України з поста в порядку імпічменту в межах, визначених статтями 111 і 151 Конституції України;

6) надання за зверненням Верховної Ради України висновку щодо відповідності законопроекту про внесення змін до Конституції України вимогам статей 157 і 158 Конституції України;

7) надання за зверненням Верховної Ради України висновку про порушення Верховною Радою Автономної Республіки Крим Конституції України або законів України;

8) вирішення питань про відповідність Конституції України та законам України нормативно-правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим за зверненням Президента України згідно з частиною другою статті 137 Конституції України;

9) вирішення питань про відповідність Конституції України (конституційність) законів України (їх окремих положень) за конституційною скаргою особи, яка вважає, що застосований в остаточному судовому рішенні в її справі закон України суперечить Конституції України.

Стаття 7. Повноваження Суду (Закон України «Про Конституційний Суд України»)

1. Суд розглядає питання щодо відповідності Конституції України (конституційності) чинних актів (їх окремих положень).

2. З метою захисту та відновлення прав особи Суд розглядає питання щодо відповідності Конституції України (конституційності) акта (його окремих положень), який втратив чинність, але продовжує застосовуватись до правовідносин, що виникли під час його чинності.

3. Суд не розглядає питання щодо відповідності законам України актів Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, актів інших органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування, крім випадків, передбачених пунктом 28 частини першої статті 85 та частиною другою статті 137 Конституції України.

Стаття 8. Межі повноважень Суду (Закон України «Про Конституційний Суд України»)

Смотрите еще:

  • 130 статья ук рф отменили Статья 130 УК РФ «Оскорбление личности» Какая статья за оскорбление личности? Что грозит за совершение такого правонарушения/преступления? Какие изменения были в 2018 году в законодательстве? Какое максимальное наказание за оскорбление личности? Где находится статья […]
  • Закон об обработке персональных данных 2014 Технологии Чем нам грозит закон «О персональных данных» Что будет с персональными данными россиян в 2015 году Совет Федерации одобрил поправки к закону «О персональных данных». Таким образом, 1 сентября 2015 года он вступит в силу. Новые поправки к закону «О […]
  • Фз от 27072006 152-фз ст 23 Федеральный закон от 27 июля 2006 г. N 152-ФЗ "О персональных данных" Федеральный закон от 27 июля 2006 г. N 152-ФЗ"О персональных данных" С изменениями и дополнениями от: 25 ноября, 27 декабря 2009 г., 28 июня, 27 июля, 29 ноября, 23 декабря 2010 г., 4 июня 2011 […]
  • Возмещение морального вреда гк рф что это МОРАЛЬНЫЙ ВРЕД ГРАЖДАНСКИЙ КОДЕКС РОССИЙСКОЙ ФЕДЕРАЦИИ - ГЛАВА 59 ГК РФ - § 4. Компенсация морального вреда Статья 1099. Общие положения 1. Основания и размер компенсации гражданину морального вреда определяются правилами, предусмотренными настоящей главой и статьей […]
  • Военный комиссариат по республике крым Военный Комиссариат Республики Крым, ФКУ Военный Комиссариат Республики Крым, ФКУ зарегистрирована по адресу Крым Респ, г.Симферополь, ул.Киевская, д.152, 295493. ВОЕННЫЙ КОМИССАР РЕСПУБЛИКИ КРЫМ организации ФЕДЕРАЛЬНОЕ КАЗЕННОЕ УЧРЕЖДЕНИЕ «ВОЕННЫЙ КОМИССАРИАТ […]
  • Написать письмо в мэрию тольятти Обратная связь Прием граждан: ПН-ПТ (с 09:00 до 16:00, обед с 12:00 до 13:00)Телефон: 54-32-66445011, Тольятти, ул. К.Маркса 42, каб. 106,108 445011, г. Тольятти, пл.Свободы, 4График приема корреспонденции:с 8:00 до 16:00 часов (пн-пт) Система электронного […]
  • Моральный вред при дтп 2018 Возмещение морального вреда при ДТП Понятие морального ущерба трактуется достаточно четко в российском законодательстве. Но принуждение виновного к выплате урона в статьях ГК РФ 151 и 1101 рассматривается лишь как возможность — суд не обязан рассматривать иск […]
  • Обвинительный акт по ст 158 ук рф Обвинительный акт по ст 158 ук рф Станица Каневская Краснодарского края 08 сентября 2009 г. Каневской районный суд Краснодарского края в составе: председательствующего Луценко Е.А., с участием государственного обвинителя заместителя прокурора Каневского района […]