Ст 51 п 2 пп е

Статья 51. Основания увольнения с военной службы

Информация об изменениях:

Федеральным законом от 19 июня 2004 г. N 53-ФЗ в статью 51 настоящего Федерального закона внесены изменения, вступающие в силу с 1 сентября 2004 г.

Статья 51 . Основания увольнения с военной службы

1. Военнослужащий подлежит увольнению с военной службы:

а) по возрасту — по достижении предельного возраста пребывания на военной службе;

б) по истечении срока военной службы по призыву или срока контракта;

в) по состоянию здоровья — в связи с признанием его военно-врачебной комиссией не годным к военной службе;

г) по состоянию здоровья — в связи с признанием военно-врачебной комиссией ограниченно годным к военной службе военнослужащего, проходящего военную службу по контракту на воинской должности, для которой штатом предусмотрено воинское звание до старшины или главного корабельного старшины включительно, или проходящего военную службу по призыву;

д) в связи с лишением его воинского звания;

е) в связи с вступлением в законную силу приговора суда о назначении военнослужащему наказания в виде лишения свободы;

ж) в связи с отчислением из военного образовательного учреждения профессионального образования;

з) в связи с вступлением в законную силу приговора суда о лишении военнослужащего права занимать воинские должности в течение определенного срока;

и) в связи с избранием военнослужащего, проходящего военную службу по призыву, депутатом Государственной Думы Федерального Собрания Российской Федерации, депутатом законодательного (представительного) органа государственной власти субъекта Российской Федерации, высшим должностным лицом субъекта Российской Федерации (руководителем высшего исполнительного органа государственной власти субъекта Российской Федерации), депутатом представительного органа местного самоуправления или главой муниципального образования и осуществлением указанных полномочий на постоянной основе.

Информация об изменениях:

Федеральным законом от 1 апреля 2005 г. N 27-ФЗ в пункт 2 статьи 51 настоящего Федерального закона внесены изменения, вступающие в силу с 1 апреля 2005 г.

2. Военнослужащий, проходящий военную службу по контракту, может быть досрочно уволен с военной службы:

а) в связи с организационно-штатными мероприятиями;

б) в связи с переходом на службу в органы внутренних дел, Государственную противопожарную службу, учреждения и органы уголовно-исполнительной системы, органы по контролю за оборотом наркотических средств и психотропных веществ или таможенные органы Российской Федерации и назначением на должности рядового (младшего) или начальствующего состава указанных органов и учреждений;

в) в связи с невыполнением им условий контракта;

г) в связи с отказом в допуске к государственной тайне или лишением указанного допуска;

д) в связи с вступлением в законную силу приговора суда о назначении военнослужащему наказания в виде лишения свободы условно, а также в связи с вступлением в законную силу приговора суда о лишении военнослужащего права занимать воинские должности в течение определенного срока;

е) как не выдержавший испытание.

2.1. Военнослужащие, заключившие контракт о прохождении военной службы в период прохождения военной службы по призыву, подлежащие увольнению с военной службы по основаниям, предусмотренным подпунктами «в» и «е» пункта 2 настоящей статьи, и на момент увольнения не выслужившие срок военной службы по призыву, направляются для прохождения военной службы по призыву. При этом продолжительность военной службы по контракту засчитывается им в срок военной службы по призыву из расчета два дня военной службы по контракту за один день военной службы по призыву.

Информация об изменениях:

Федеральным законом от 1 декабря 2004 г. N 149-ФЗ в пункт 3 статьи 51 настоящего Федерального закона внесены изменения, вступающие в силу с 1 января 2005 г.

3. Военнослужащий, проходящий военную службу по контракту, имеет право на досрочное увольнение с военной службы:

а) в связи с существенным и (или) систематическим нарушением в отношении него условий контракта;

б) по состоянию здоровья — в связи с признанием военно-врачебной комиссией ограниченно годным к военной службе (за исключением лиц, указанных в подпункте «г» пункта 1 настоящей статьи);

в) по семейным обстоятельствам:

в связи с невозможностью проживания члена семьи военнослужащего по медицинским показаниям в местности, в которой военнослужащий проходит военную службу, и при отсутствии возможности перевода военнослужащего к новому месту военной службы, благоприятному для проживания указанного члена семьи;

в связи с изменением места военной службы мужа-военнослужащего (жены-военнослужащей), связанным с необходимостью переезда семьи в другую местность;

в связи с необходимостью постоянного ухода за отцом, матерью, женой, мужем, родным братом, родной сестрой, дедушкой, бабушкой или усыновителем, нуждающимися по состоянию здоровья в соответствии с заключением органа государственной службы медико-социальной экспертизы по их месту жительства в постоянном постороннем уходе (помощи, надзоре) либо являющимися инвалидами первой или второй группы, гражданами пожилого возраста (женщины старше 55 лет, мужчины старше 60 лет) или лицами, не достигшими возраста 18 лет, при отсутствии других лиц, обязанных по закону содержать указанных граждан;

в связи с необходимостью ухода за ребенком, не достигшим возраста 18 лет, которого военнослужащий воспитывает без матери (отца);

г) в связи с осуществлением им полномочий члена Совета Федерации Федерального Собрания Российской Федерации;

д) в связи с избранием его депутатом Государственной Думы Федерального Собрания Российской Федерации, депутатом законодательного (представительного) органа государственной власти субъекта Российской Федерации, высшим должностным лицом субъекта Российской Федерации (руководителем высшего исполнительного органа государственной власти субъекта Российской Федерации) или депутатом представительного органа местного самоуправления либо главой муниципального образования и осуществлением указанных полномочий на постоянной основе.

Информация об изменениях:

Федеральным законом от 22 августа 2004 г. N 122-ФЗ в пункт 3.1 статьи 51 настоящего Федерального закона внесены изменения, вступающие в силу с 1 января 2005 г.

3.1. На военнослужащих при увольнении с военной службы по основаниям, предусмотренным подпунктами «а», «г» и «д» пункта 3 настоящей статьи, и граждан, уволенных с военной службы по данным основаниям, распространяются права и социальные гарантии, предусмотренные законодательством Российской Федерации о статусе военнослужащих для военнослужащих при увольнении с военной службы в связи с организационно-штатными мероприятиями и граждан, уволенных с военной службы по данному основанию.

4. Военнослужащий, не имеющий воинского звания офицера и проходящий военную службу по призыву, имеет право на досрочное увольнение с военной службы при наличии у него обстоятельств, предусмотренных подпунктом «б» пункта 2 статьи 23 и подпунктами «б», «в», «г», «д» и «е» пункта 1 статьи 24 настоящего Федерального закона.

5. Военнослужащий, имеющий воинское звание офицера и проходящий военную службу по призыву, имеет право на досрочное увольнение с военной службы при наличии у него обстоятельств, предусмотренных подпунктом «б» пункта 2 статьи 23 и подпунктами «а», «б» и «в» пункта 1 статьи 24 настоящего Федерального закона.

6. Военнослужащий, проходящий военную службу по контракту, по заключению аттестационной комиссии может быть уволен с военной службы досрочно по собственному желанию при наличии у него уважительных причин.

7. Умерший (погибший) военнослужащий исключается из списков личного состава воинской части со следующего дня после дня смерти или гибели, а военнослужащий, в установленном законом порядке признанный безвестно отсутствующим или объявленный умершим, — после дня вступления в законную силу соответствующего решения суда.

В армии уволили по статье 51 пункт 2 пп е. Можно ли теперь устроится в полицию или ФСИН?

При расторжении контракта в армии уволили по статье 51 пункт 2 пп е. можно ли теперь устроится в полицию или фсин?

Ответы юристов (1)

Тимур, добрый день. Поскольку увольнение имело место не по «компрометирующим» основаниям

2. Военнослужащий, проходящий военную службу по контракту, может быть досрочно уволен с военной службы:
е) как не выдержавший испытание;

Препятствий из-за этого в приеме на службу во ФСИН быть не должно.

Ищете ответ?
Спросить юриста проще!

Задайте вопрос нашим юристам — это намного быстрее, чем искать решение.

Увольнение по статье 51 пункт 2 подпункт в

здравствуйте я служу в звании прапорщик старшина роты.2.10.2014г.меня поймали с сотрудники гббдд с употреблением спиртных напитков.был суд лишили на 1.6года и штраф30тыс.командир сказал переводись или уволем в декабре я нашел отношение в другую часть подготовили документы на перевод ,но комдив отказался подписывать сказал нужно увольнять якобы будет пример другим и вот в январе была аттестационная коммиссия .но документы вернули обратно сказали нет основания служебная карточка чистая не одного выговора .сделали другую коммиссию с пустя недели две и вот пришла выписка на увольнение.что мне можно сделать чтоб востановили уволили по 51 статье пункт 2 подпункт в.а уволили правильно меня или нарушили закон могу я выйграть суд. как мне лучше сделать суд или прокуратура

Ответы юристов (1)

Вы вправе обжаловать приказ об увольнении в военном суде. Вы также можете обратиться за защитой своих прав в военную прокуратуру (Центрального военного округа или Екатеринбурского гарнизона), жалобу в военную прокуратуру можете подать также по интернету:

Ищете ответ?
Спросить юриста проще!

Задайте вопрос нашим юристам — это намного быстрее, чем искать решение.

пп. «В» п. 2 ст. 51 закона «О воинской обязанности и воинской службе»

не берут на службу по контракту из-за нарушения контракта по ст.51 п.2 пп. «В». Можно ли убрать или обойти как — нибудь эту статью?

Ответы юристов (1)

Если не прошло 3-х месяцев с момента издания приказа об увольнении то его можно обжаловать, но в Вашем случае скорее всего указанный срок давно был пропущен, теперь только остается в личном деле, которое находится в военкомате заменить страницу и приказ об увольнении, где указано, что Вы были уволены по НУК на другую, где будет указано, что Вы были уволены не по НУК, а по ОШМ например ст.51 п.2 пп. «А».

Ищете ответ?
Спросить юриста проще!

Задайте вопрос нашим юристам — это намного быстрее, чем искать решение.

Ст 51 п 2 пп е

Дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати —

тягне за собою накладення штрафу від десяти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправні роботи на строк до одного місяця з відрахуванням двадцяти процентів заробітку, або адміністративний арешт на строк від п’яти до десяти діб.

Повторне протягом року вчинення правопорушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, —

тягне за собою накладення штрафу від тридцяти до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправні роботи на строк від одного до двох місяців з відрахуванням двадцяти процентів заробітку, або адміністративний арешт на строк від десяти до п’ятнадцяти діб.

Викрадення чужого майна вважається дрібним, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 0,2 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

Коментар:

Адміністративні порушення у сфері власності становлять одну із найпоширеніших і найнебезпечніших груп протиправних діянь, оскільки вони посягають на одне із найбільших цінних соціальних благ — право власності Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватись і розпоряджатись своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Передбачення в одній статті КпАП відповідальності за дрібне викрадення чужого майна незалежно від форми власності забезпечує всім суб’єктам права власності однаковий правовий захист, як того вимагають Конституція України та Цивільний Кодекс України. За суб’єктом здійснення права власності чинне законодавство виокремлює: а) право власності українського народу; б) право державної власності; в) право комунальної власності; г) право колективної власності (зокрема, підприємств, громадських організацій та інших об’єднань громадян); д) право приватної власності, зокрема, право спільної власності подружжя, членів сім’ї, осіб, що ведуть селянське (фермерське) господарство; е) право власності інших держав, їхніх юридичних осіб, спільних підприємств та міжнародних організацій.

Чужим слід визнавати майно, яке не перебуває у власності чи законному володінні винного. Не є власниками майна колективних підприємств, підприємств, які засновані на власності об’єднань громадян, акціонерних товариств члени (акціонери) цих підприємств, об’єднань і товариств, тому незаконне заволодіння ними таким майном утворює склад відповідного правопорушення проти власності. Не є чужим для кожного з подружжя, а отже, не може визнаватися предметом адміністративного правопорушення проти власності майно, яке нажите подружжям за час шлюбу і яке знаходиться у спільній сумісній власності подружжя. Водночас роздільне майно подружжя (яке належало кожному з подружжя до одруження, одержане ним під час шлюбу в дар чи в порядку успадкування, або належить йому за шлюбним контрактом, а також речі індивідуального користування, за винятком коштовностей і предметів розкоші) є власністю кожного з них, отже неправомірне заволодіння ним одним із членів подружжя утворює склад відповідного адміністративного правопорушення, передбаченого коментованою статтею. Таким, що перебуває у спільній сумісній власності, слід визнавати також майно, набуте в результаті спільної праці членів сім’ї, якщо інше не передбачено письмовою угодою між ними. Не є чужим для осіб, які ведуть сільське (фермерське) господарство, майно такого господарства, оскільки воно належить їм на праві сумісної власності. Виняток з цього становлять випадки, коли майно такого господарства розділено між такими особами відповідно до укладеної між ними угоди або якщо ними утворено сільське (фермерське) господарство у формі юридичної особи. Володіння, користування і розпорядження майном, яке за правом спільної сумісної власності належить подружжю або особам, що спільно ведуть сільське (фермерське) господарство, здійснюється такими особами за взаємною домовленістю.

Об’єктом правопорушення є суспільні відносини в сфері власності. Об’єктивна сторона правопорушення полягає у вчиненні: 1) крадіжки (таємного викрадення чужого майна); 2) шахрайства (заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою); 3) привласнення; 4) розтрати.

Таємним визнається таке викрадення, здійснюючи яке винна особа вважає, що робить це непомітно для потерпілих чи інших осіб. Як правило, крадіжка вчинюється за відсутності будь-яких осіб (власників, володільців майна, осіб, під охороною яких воно перебуває, очевидців тощо). Крадіжкою визнається також протиправне вилучення чужого майна і тоді, коли воно здійснюється у присутності потерпілого або інших осіб (наприклад, ці особи спостерігають за діями винного на певній відстані), але сам винний не усвідомлював цього моменту і вважав, що діє таємно від інших осіб. Таємним також визнається викрадення, яке вчинюється у присутності потерпілого або інших осіб, але непомітно для них (наприклад, кишенькова крадіжка). Таємним викрадення є і у випадку, коли воно вчинюється у присутності потерпілого чи інших осіб, які через свій фізіологічний чи психічний стан (сон, сп’яніння, малолітство, психічне захворювання тощо) не усвідомлюють факту протиправного вилучення майна: не можуть правильно оцінити і зрозуміти зміст, характер і значення дій винного. Як крадіжку слід розглядати протиправне вилучення чужого майна особою, яка не була наділена певною правомочністю щодо викраденого майна, а за родом своєї діяльності лише мала доступ до цього майна (комбайнер, сторож, стрілець воєнізованої охорони та ін.).

Шахрайство є заволодінням майном або придбанням права на майно шляхом обману чи зловживання довірою. В результаті шахрайських дій потерпілий — власник, володілець, особа, у віданні або під охороною якої знаходиться майно, добровільно передає майно або право на майно винній особі.

Привласнення полягає у протиправному і безоплатному вилученні (утриманні, неповерненні) винним чужого майна, яке знаходилось у його правомірному володінні, з наміром надалі обернути його на свою користь чи користь третіх осіб. У результаті привласнення чужого майна винний починає незаконно володіти і користуватись вилученим майном, поліпшуючи безпосередньо за рахунок викраденого своє матеріальне становище.

Розтрата передбачає незаконне і безоплатне витрачання (споживання, продаж, безоплатну передачу, обмін, передачу в рахунок погашення боргу тощо) винним чужого майка, яке йому ввірене чи перебувало в його віданні. В результаті розтрати винний поліпшує майнове становище інших осіб шляхом безпосереднього споживання ними незаконно вилученого майна, позбавлення їх за рахунок витрачання такого майна певних матеріальних витрат, збільшення доходів інших осіб.

Суб’єктом правопорушення може бути особа, якій виповнилося 16 років.

Суб’єктивна сторона правопорушення характеризується прямим умислом і корисливою метою.

У зв’язку з набуттям чинності Законом України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення» від 02.06.2005 р. № 2635-ІУ відбулася декриміналізація дрібного викрадення чужого майна. Відтепер, якщо норми чинних законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума у розмірі 17 грн, крім норм адміністративного та кримінального законодавства у частині кваліфікації правопорушень або злочинів, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної пп. 6.1.1 п. 6.1 ст. 6 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» для відповідного року. Визнаючи діяння, вчинене після 01.01.2004 р., таким, яке має наслідком кримінальну або адміністративну відповідальність, та кваліфікуючи його, — у разі, коли настання відповідальності чи кваліфікація обумовлені певною кількістю неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, — необхідно керуватися, що сума такого мінімуму дорівнює розміру податкової соціальної пільги, визначеної пп. 6.1.1 п. 6.1 ст. 6 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» для відповідного року (з урахуванням положень п. 22.4 ст. 22 зазначеного Закону) (див. коментар до ст. 27 КпАП).

Смотрите еще:

  • Коап избирательные комиссии Комментарии к СТ 5.3 КоАП РФ Статья 5.3 КоАП РФ. Неисполнение решения избирательной комиссии, комиссии референдума. Непредставление сведений и материалов по запросу избирательной комиссии, комиссии референдума Комментарий к статье 5.3 КоАП РФ: 1. Объектом […]
  • Запись в трудовой книжке об увольнении в казахстане 2018 Как правильно указывать статьи ТК РК в трудовой книжке? Здравствуйте, на практике я встречала два способа заполнения статей ТК РК в трудовой книжке. Возьмем, к примеру увольнение работника по собственной инициативе. В первом случае, кадровики пишут Трудовой договор […]
  • Как уволится до истечения контракта Как уволиться с военной службы, если до окончания контракта осталось 2 года? Здравствуйте подскажите как правильно и лучше уволиться с военной службы по контракту? Срок службы составляет 12 лет до окончания контракта осталось 2 года.Служить нет больше не сил не […]
  • Расходование денежных средств опекуном Расходование средств опекаемого ребенка Здравствуйте. Я являюсь опекуном 16 летнего ребенка. Пенсия по потере кормильца поступает на ее сберкнижку. Ребенок занимается на платных курсах и я вынуждена каждый месяц писать заявление на снятие средств. Органы опеки […]
  • Как грамотно написать рапорт об увольнении Как правильно написать и отправить рапорт об увольнении Здравствуйте!Подскажите как правильно написать рапорт об увольнении с разрывом контракта по собственному желанию по нормальной статье и так,чтобы рапорт не был утерян или разорван. Сегодня подошел к ротному […]
  • Право на неприкосновенность личности понятие структура и способы защиты 8.2. Правовая охрана и защита права на неприкосновенность частной жизни- впервые была воплощена английским парламентом в "Билле о правах" 1689 г., затем через 100 лет в "Билле о правах" и Конституции США. В России она реализована в наиболее полном виде в Конституции […]
  • О введении в действие жилищного кодекса ФЗ о введении в действие Жилищного Кодекса Вплоть до декабря 2004 года на территории РФ всё ещё действовал Жилищный Кодекс РСФСР, который был принят в 1984 году. Положения этого кодекса, разумеется, устарели и пришли в несоответствие с современной экономикой и […]
  • Усыновление ребенка реферат Усыновление (2) Главная > Реферат >Государство и право Актуальность темы исследования. Согласно ч. 1 ст. 17 Конституции Российской Федерации (далее - Конституция РФ) права и свободы человека и гражданина являются высшей ценностью государства; а, следовательно, […]